Гіпоманія — це психоемоційний стан, за якого людина відчуває надмірний підйом, гіпер енергійність, прискорене мислення, але при цьому втрати зв’язку з реальністю не спостерігається. На відміну від манії, гіпоманія не викликає серйозних порушень у соціальному середовищі та професійному виконанні функцій. При цьому все одно потрібна увага професіоналів, психологів і психіатрів, іноді навіть призначають лікування.
Гіпоманія значення
Термін походить з грецької мови: «гіпо» — під, «mania» — божевілля. Гіпоманія — це те, що описує м’яку форму маніакального стану. Не є окремим захворюванням, це один із симптомів біполярного афективного розладу (БАР) другого типу. Також епізоди нападу з’являються внаслідок інших розладів, як побічна дія антидепресантів чи подібних препаратів.
Симптоми гіпоманії
Гіпоманія зазвичай триває не менше 4-х днів і може бути такою:
- піднесений стан і чудовий настрій, або ж навпаки;
- відчуття всемогутності, занадто висока впевненість у собі (якщо для людини у нормальному стані мета фізично недосяжна, гіпоманіку все байдуже);
- низька потреба у сні, спати не хочеться, безсоння постійне;
- прискорене мислення, велика кількість нових ідей, багатослівність;
- імпульсивні рішення. Можуть бути здійснені поспішні, необдумані вчинки, про які пізніше жалкуватимуть особистості з гіпоманією. Такі люди бездумно витрачають гроші, влаштовують незаплановані поїздки, вечірки і загалом ризиковано поводяться;
- сильний сексуальний потяг (не обов’язково до однієї людини);
- відчуття натхненності, геніальності.
Окрім активності і на перший погляд «продуктивності», такий стан виснажує нервову систему. Людина не може постійно перебувати в активному стані, організму потрібен і відпочинок. Це може призвести до психологічного вигорання і зриву.
Гіпоманія причини та діагностика
Причини гіпоманії можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад:
- це можливий БАР другого типу. Чергується з епізодами депресії;
- реакція на антидепресанти, препарат часто провокує підняття настрою, розвиває «маніакальну стадію», викликає небажану побічну реакцію, особливо без стабілізаторів;
- неврологічні та гормональні зміни, несправна робота щитоподібної залози і нейрохімічний дисбаланс призводять до гіпоманії;
- зловживання психотропними речовинами. Негативну дію спричиняють алкоголь, куріння, амфетаміни.
Діагностувати гіпоманію буває непросто, часто пацієнти не звертаються до лікаря, оскільки не вважають проблему серйозною. Саме тому, що все здається «занадто добре». Для встановлення діагнозу потрібен лікар-психіатр, лише він зможе визначити, чи дійсно людина хвора. Професіонали використовують психіатричні бесіди, оцінку поведінки і настрою впродовж днів і тижнів, застосовують психологічні тести та опитування, уточнюють, чи є реакція на прийняті препарати. Самодіагностика не допоможе, варто звернутися до людини, яка справді в цьому розбирається. Також важливо виключити манію та інші психічні розлади.
Лікування гіпоманії
Підхід до лікування залежить від ступеня «захворювання».
Якщо є симптоми БАР, можуть призначити стабілізатори настрою, антипсихотики. Іноді потрібна короткострокова госпіталізація (щоб перебувати під наглядом професіоналів).
У випадку, якщо причиною є антидепресанти, переглядають приймання дози, іноді відміняють препарати. Можливо, випишуть таблетки для нормалізації настрою і стану.
- Додаткові методи: психотерапія, самоконтроль, розмова з близькими (щоб було кому підтримати і в разі чого допомогти чим можуть).
- Гіпоманія здається легким станом, з якого доволі просто вийти. Але це насправді не так, оскільки може призвести до манії, скалічити нервову систему, може бути розрив соціальних зв’язків (відмова від друзів, близьких людей, відторгнення нових знайомств).
Гіпоманія від антидепресантів
Гіпоманія часто чергується з тяжкими епізодами депресії, і після початку прийому антидепресантів людина може раптово пережити емоційне піднесення. Відбувається відмова від біологічних потреб: відмова від сну. Зовсім не хочеться спати, лише пильнувати. Ефект часто спостерігається у пацієнтів, які мають схильність до біполярного розладу. Антидепресанти у таких випадках провокують, а не покращують. Може бути загострення емоційності.
